Правила та процедури оцінювання
ХІМІЯ
Контроль навчальних досягнень учнів з хімії здійснюється у вигляді поточного, тематичного, семестрового, річного оцінювання.
Поточне оцінювання здійснюється у процесі поурочного вивчення теми з метою встановлення й оцінювання рівнів розуміння і первинного засвоєння окремих елементів змісту теми, встановлення зв’язків між ними та засвоєним змістом попередніх тем, закріплення знань, умінь і навичок. Результати поточного контролю є основою для коригування роботи вчителя на уроці.
Тематичному оцінюванню навчальних досягнень підлягають основні результати вивчення теми (розділу). Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів забезпечує усунення безсистемності в оцінюванні; підвищення об’єктивності оцінки знань, навичок і вмінь; індивідуальний та диференційований підхід до організації навчання; систематизацію й узагальнення навчального матеріалу; концентрацію уваги учнів до найсуттєвішого в системі знань.
Тематична оцінка виставляється на підставі результатів опанування учнями матеріалу теми впродовж її вивчення з урахуванням поточних оцінок, різних видів навчальних робіт (лабораторних, самостійних, контрольних) та навчальної активності школярів. Перед початком вивчення чергової теми всі учні мають бути ознайомлені з тривалістю вивчення теми, кількістю й тематикою обов’язкових робіт і термінами їх проведення; критеріями оцінювання.
Семестрове оцінювання здійснюється на підставі тематичного з урахуванням динаміки навчальних досягнень учня.
Річне оцінювання здійснюється на основі семестрових або скоригованих семестрових оцінок з хімії.
При оцінювання рівня навчальних досягнень з хімії враховується:
- рівень засвоєння теоретичних знань;
- оволодіння хімічною мовою як засобом відображення знань про речовини і хімічні явища;
- сформованість експериментальних умінь, необхідних для виконання хімічних дослідів, передбачених навчальною програмою;
- здатність учнів застосовувати набуті знання на практиці;
- уміння розв'язувати розрахункові задачі.
За відмінностями між обсягом і глибиною досягнутих результатів, ступенем самостійності у виконанні завдань, здатністю використовувати знання у нових ситуаціях виокремлено рівні навчальних досягнень учнів, що оцінюються за 12-бальною шкалою.
Види усного опитування:
індивідуальне опитування передбачає розгорнуту відповідь учня на оцінку; учень має не лише відтворити текст підручника чи розповідь учителя на попередньому уроці, а й самостійно пояснити матеріал, довести наукові положення, проілюструвати їх власними прикладами;
комбіноване опитування дає змогу перевірити знання відразу кількох учнів: один відповідає усно, решта - за вказівкою вчителя виконує певні завдання; до нього вдаються тоді, коли весь матеріал в основному засвоюється і необхідно переконатися у тому; учитель аналізує матеріал разом з викликаним учнем, який пояснює під час індивідуального опитування, водночас організовується робота всіх учнів класу; їм можна запропонувати уважно вислухати й проаналізувати відповідь однокласника; така активна робота може бути також оцінена;
фронтальне опитування сприяє систематизації знань, розвиває навчальну
активність учнів, але не враховує індивідуальний темп мислення, стимулює прості відповіді;
групове опитування (проекти, усна самостійна робота в класі і вдома);
взаємоконтроль учнів у парах і групах; самоконтроль тощо.
Види письмового опитування:
індивідуальне (виконання самостійних та контрольних робіт тощо);
групове (розв'язування задач, тестів тощо).